ШАНОВНІ УЧИТЕЛІ!

На цій сторінці ви зможете знайти поради та рекомендації практичних психологів, які можуть виникнути під час навчання та виховання ваших учнів, а також рекомендації щодо збереження Вашого психічного здоров'я.

Як зберегти психічне здоров’я в умовах дистанційної роботи чи навчання

Під час карантину більшість за нас найперше піклується про своє фізичне здоров’я, забуваючи про не менш важливе – психічне Ми пам’ятаємо, що потрібно мити руки, але забуваємо про ряд інших факторів, дотримання яких допоможе зберегти позитивні думки та емоційну стабільність. Про них розповів доцент кафедри клінічної психології УКУ Олександр Аврамчук.

Наповніть свій час у карантині змістовними,ресурсними і цінніснимиактивностями

Вплив умов карантину на наше психічне здоров’я та самопочуття не варто недооцінювати. Життєва ситуація у якій ми опинилася є не звичною для усіх нас, вона мобілізує в нас сили, щоб справлятися з власним стресом та підтримувати значимих для нас людей. Саме тому важливо спробувати не розпорошувати власний час та енергію на питання, які вирішити не можливо, зміни, які не настануть раніше визначеного для них часу, й на конфлікти, яких можна уникнути. Цілі, які ви ставите перед собою або ж приймаєте для себе від оточення мають бути реалістичними, зрозумілими й чіткими. Це наповнює їх сенсом, а результати подоланих викликів сприймаються як винагорода.

Активності, якими плануєте наповнити свій день можуть бути різні, проте важливо, щоб одні (як то постійне намотування кроків у стрічці соціальних мереж чи новин) не перетягували на себе увесь ваш ресурс.

Створіть зручні умови для себе та оточуючих

Згадайте ситуації, коли вам потрібно було щось знайти, водночас у вас горіли «дедлайни» по одній справі, а поруч хтось вимагав уваги по іншій. Згадали, відчули… тепер можете видихнути. Навіть якщо раніше ви і були успішні у таких «забігах», в умовах карантину, вони найбільш шкідливі. Щоб цього уникнути найкраще скористатися принципом «мінімалізму та лаконічності». Насправді багато речей впродовж карантину можуть абсолютно не знадобитися проте вони можуть займати місце як фізично, так і психологічно у вашій голові. Іншими словами ми завжди думками повертаємося до справ, які не закінчили чи відклали. Це ж справедливо і для загального побуту.

Спробуйте (разом з родиною, якщо є така можливість) відкласти більшість справ на день й прибирати у квартирі, кімнаті, на столі… Усі речі якими ви не користуєтеся хоча б раз впродовж дня відкладіть подалі, інші покладіть в межах оптимальної досяжності. Для декого є корисним навіть наклеїти стікери, щоб позначити де що лежить, особливо якщо це стосується робочих документів.

Обговоріть, розплануйте та дотримуйтесь графіку навчання чи роботи

Після того як буде досягнутий консенсус у речах та оточуючому вас просторі, важливо обговорити з родиною або з тим ким проживаєте певні домовленості, правила та обов’язки. Чим чіткіше вдасться домовитися, тим легше буде в подальшому. Будьте терплячими й приймайте те, що людям навколо вас (та й вам самим) не завжди подобатимуться ці зміни. Відчуття втрати певної свободи викликає в нас додатковий стрес, саме тому важливо пояснити з якою метою ви це пропонуєте й можливо наголосити, що це не система покарань чи обмежень, а виправдана у таких обставинах необхідність. Графік чи то режим, сприятиме тому, що буде менше витрачатися час на зайве планування чи метушню на кшталт «за що ж хапатися у першу чергу». Почуття безпеки та контролю, яке ви відчуєте коли почнете дотримуватися встановлених спільно правил, також сприятиме зближенню, уникненню зайвих конфліктів та у разі чогось може слугувати останнім аргументом у непорозуміннях.

Почніть з простих речей, наприклад розпорядку дня, який включатиме час на прокидання, ранкову гігієну, для фізичної активності чи ранкових ігор, час для спільного приготування сніданку й його смакування, далі час для навчання та роботи (з перервами кожні 30-40 хв на 10-15 хв) й так до обіду. Ви самі організовуєте свій час, проте важливо усвідомити, що в ньому має знайтися місце для усіх, особливо для дітей.

Плануйте наперед, щоб заощадити сили та енергію

Як би це не звучало дивно, проте планування наперед є не просто корисною рекомендацією, а й дійсно дієвим ресурсом. Уявіть, що ви збираєтесь у магазин не плануючи щось конкретно придбати в ньому (точніше у вашій голові 1000 та 1 річ, яку придбати необхідно), по завершенню закупів ви з дивом розумієте, що витратили на це більше часу й можливо навіть значно більше коштів. А тепер перенесіть це на побутову рутину й ви помітите, що насправді дуже багато часу витрачається на обдумування та смакування ідей на кшталт «а якщо…» чи опанування тривоги, що час спливає як пісок крізь пальці.

Для початку спробуйте з вечора скласти меню, яке будете готувати на наступний день й перегляньте чи достатньо у вас для цього продуктів, або ж поставте собі чіткі завдання, які стосуються вашої роботи чи навчання. Запишіть це у список, наприклад на телефон, або краще на стікер, який ви повісите на видноті. Такий список не повинен бути великим, цілком достатньо 4-5 досяжних впродовж дня пункти (запропонуйте це ж для кожного члена вашої родини). Для дітей пункти мають бути короткими, лаконічними, без підпунктів та обов’язково узгодженими з ними. Водночас не впадайте до самоіронії, щоб записати щось по типу: випити 3 чашки кави чи сходити в душ. Коли ж завдання будуть досягнуті не забутьте подякувати собі чи похвалити дитину, і, по можливості приємно винагородити, особливо якщо виконане завдання було складним.

Не відкладайте на потім те, що можете зробити впродовж наступних 15 хвилин

Прокрастинація не завжди «найкращий товариш», проте дуже спокусливий і вигадливий. Особливість прокрастинації в тому, що вона обманюючи наш мозок швидким розслабленням, відтерміновуючи зробити щось на потім, прокладає «трамвайні рейки» на нейронній мапі. Чому саме «трамвайні»? Через те, що чим частіше ми прокрастинуємо, тим важче нам зійти з них, а якщо й трапляється така ситуація, то вона радше виглядає як аварія, ніж запланована зміна маршруту. Відходячи від метафор, це створює додаткову напругу та когнітивне навантаження на наш мозок. Проте, якщо взяти за правило цю рекомендацію, ви зможете помітити, що таких «трамвайних маршрутів» у вашому житті стане менше, і відповідно знизиться аварійність.

Якщо ж ситуація вимагає від вас відкласти щось, то заплануйте час коли ви повернетесь до цієї справи. Якщо ж вона одна з пунктів вашого переліку активностей на сьогодні, не спішіть її одразу викреслювати й вписувати на наступний день, спробуйте знайти для неї час впродовж цього дня. Також будьте обережні з думками на кшталт «або все, або нічого» чи «я мушу». Вони, як правило, не є помічними, а часом і контрпродуктивні, й можуть підживлювати почуття тривоги, спровокувати гнів чи обурення.

Не приховуйте та обговорюйте свої думки чи емоції, щодо режиму та завдань

Багато проблем психічного здоров’я загострюються під час перебування в умовах карантину чи самоізоляції. На разі достатньо багато інформації про зростання тривожних та депресивних розладів, проте інша сторона залишається не помітною за межами родин – сімейні стосунки. Проблеми у сімейних та соціальних стосунках є одним з найпоширеніших наслідків перебування людей в умовах обмеження свободи (насправді існує багато фільмів й книжок, де показано проте як змінюється поведінка й стосунки між людьми коли вони потрапляють в умови ізоляції). Проблеми у родині можуть виникати через страх за їх здоров’я, через обурення, що вони не турбуються про ваше, втому від численних спроб заспокоїти літніх батьків та забезпечити стабільність дітям під час віддаленої роботи, стрес через проживання далеко від сім’ї чи у випадку захворювання потреба у додатковій ізоляції від сім’ї та друзів. У цей час провокуючими факторами стають буденні справи й додаткові зобов’язання, які підіймають увесь «мотлох» з сімейних скринь та викривають скелетів у шафах.

Щоб зменшити напругу й знизити ризик виникнення конфліктів, говоріть з рідними або тим кому довіряєте. Під час кризи нормально відчувати пригнічення, занепокоєння, розгубленість, страх чи гнів. Не намагайтеся приховувати власні емоції від дітей чи членів сім’ї. Навіть, якщо ви нічого не говорите й думаєте, що вони не вміють читати вашого обличчя, пам’ятайте, що ми завжди відчуваємо, коли поруч з нами хтось боїться, напружений від очікування чи готовий до «превентивної» атаки (зірватися у будь який момент у спалаху гніву). Водночас недомовки й очікування, що хтось прочитає наші думки, тільки підсилюють недовіру та руйнують почуття безпеки. Говорити про свої емоції не свідчить, що ви слабка чи егоїстична людина.

Пам’ятайте, що робота та навчання не повинні стати втечею від життєвих викликів

Часом, щоб не думати про буденні клопоти ми схильні занурюватися у справи: робота, навчання, хобі. З однієї сторони це допомагає нам переорієнтувати акцент своєї уваги з тривожних перспектив на щось безпечніше, змусити наш мозок охолонути вивівши його зі сфокусованого режиму пильності та інтенсивної обробки інформації, запропонувати знайомі стратегії, які приносили розслаблення чи задоволення раніше. Проте з іншої сторони створює «псевдоконтрольовану» пастку. Як часто ви помічали, що засиджуєтеся за роботою, або читаючи книгу не чуєте як вас гукають, чи можливо граючи у комп’ютерну гру обіцяєте, що вимкнете через п’ять хвилин і продовжуєте сидіти як ніби нічого й не було. Так, життя часто не справедливе й складне, і не дивно, що нам хочеться мати власний острівець затишку. Однак мати на увазі, що таке уникнення не вирішить буденних труднощів, а швидше загострить проблемні ситуації.

Якщо ж ви скористалися пропозиціями які були перелічені до цього пункту, то зрозуміли, що завжди є можливість бути почутим. Часом люди будуть не готові йти на поступки чи змінюватися, але вам приймати рішення чи будете ви тікати в соціальні мережі, чи спробуєте налагодити власне життя. Важливо бути готовими змінити те, що можна змінити, і дослухавшись до себе реалізувати можливі зміни в життя, або, за необхідності, визнати, що дещо змінити не в наших силах.

Ви можете по різному ставитися до умов карантину, але на мою думку, це хороший виклик, щоб особисто зростати, вчитися бути щирими, не критикувати й не осуджувати людей за їх переконання чи вчинки, довіряти та власним прикладом показувати іншим, що ви вартуєте довіри і поруч з вами безпечно.

http://tyvriv.osv.org.ua/yak-zberegti-psihichne-zdorov%E2%80%99ya-v-umovah-distancijnoi-roboti-chi-navchannya-11-58-41-02-04-2020/

Пережити карантин: 5 порад для вчителів

Пережити карантин: 5 порад для вчителів
Поради, які допоможуть пережити дні вимушеного карантину.

Ми постійно говоримо про те, як розказати дітям про коронавірус та пояснити їм серйозність ситуації, як та чим зайняти дітей під час карантину, як організувати дистанційне навчання... Але чи завжди встигаємо подумати про себе?Погодьтеся, зараз усі ми опинилися у непростій ситуації, яка потребує витримки, душевних сил та розуміння. Карантин виявився довшим, ніж ми очікували, але не варто налаштовуватися на негатив. Що робити та як захистити себе?

1. Подбати про інформаційну гігієну

Інтернет дає нам дуже багато інформації, але чи завжди вона правдива? Така пекуча тема як коронавірус очікувано стала причиною появи сотень фейків, які активно розлетілися фейсбуком. На жаль, багатохто їм вірить, як результат– люди панікують. А до чого призводить паніка? До пустих полиць у магазині, сварок із рідними та колегами, зайвих нервувань та депресій.

То ж що робити? Довіряти лише перевіреним джерелам, а ще краще– науковим. Не розповсюджуйте неперевірену інформацію, адже може виявитися, що ви підтримуєте фейки. А це не просто погано, це ще й шкодить вашій репутації як педагога! І ще неодмінно дозуйте інформацію. Не варто цілодобово сидіти у фейсбуці та перечитувати геть усі новини. Офіційної статистики чи коментарів від уповноважених осіб цілком достатньо. До речі, розібратися з новинами та зрозуміти, де ж фейк, а де правда, цілком реально

2. Працювати

Мабуть, ви чули від знайомих та друзів, що вони вже втомилися від карантину та просто не знають куди себе подіти? І це тільки другий тиждень! Справді, карантин аж ніяк не відпустка, і якщо людина зараз вимушено не працює, то така реакція є цілком нормальною. Тож радіймо дистанційному навчанню! Так, той факт, що вчитель має організувати дистанційну взаємодію з учнями та колегами, навчитися працювати з новими інтернет-ресурсами та займатися самоосвітою є величезним позитивом! Педагоги зайняті, а отже їм ніколи сумувати, піддаватися паніці та впадати у депресію.

3. Проводити час із родиною

Звісно, їхати до родичів у сусіднє місто не варто. Але ж ми все одно лишаємося зі своєю родиною і з дітьми. Звісно, коли працюєш дистанційно, необхідно організувати час таким чином, щоб встигнути і поспілкуватися, і зробити все, що запланував. Утім, педагогам не звикати до таких ситуацій, чи не так? А ті люди, які щоденно справляються із цілим класом, точно впораються і зі своїми дітьми! Можна, наприклад, створити перелік справ, які має зробити дитина, дібрати кілька цікавих ігор тощо. А вже ввечері вся родина зможе поспілкуватися.

4. Почати стежити за своїм здоров'ям

Наприклад, правильно харчуватися. Виключте з раціону шкідливі продукти, наприклад, солодке, ковбаси та соуси. Вживайте більше овочів та фруктів, не нехтуйте вітамінними комплексами. Так, вони не врятують від коронавірусу (хоча і такі«новини» траплялися), але однозначно покращать самопочуття та настрій. А коли вчитель у доброму гуморі, то й учні засвоюють знання краще!

А ще почніть займатися спортом. Просто вдома. Навіть звичайна зарядка покращить настрій, а якщо знайти на ютубі відео зі вправами від професійних тренерів– взагалі чудово! Зрештою, зумбою можна займатися і у квартирі. А от недостатня активність під час карантину здатна погіршити наше самопочуття: як фізичне, так і психологічне, а це призведе до зниження імунітету.

5. Медитувати або концентруватися на чомусь приємному

Негативу зараз не просто багато, а надзвичайно багато. Тож варто відгороджуватися від нього самому та вчити учнів, особливо це стосується одинадцятикласників, які і так переживали через ЗНО, а теперь ще переживають через ЗНО під час карантину. А вчителі переймаються тим, як у таких умовах встигнути підготувати учнів до зовнішнього незалежного оцінювання. Тож заспокйтеся!

Просто сядьте зручно, заплющіть очі та уявіть щось приємне. Те, що подобається особисто вам. Квіти, струмок, аромат парфумів, ліс, улюблене місце на природі тощо. Дозвольте собі відчути насолоду від споглядання улюблених речей, глибоко вдихніть та з посмішкою йдіть далі!

І пам'ятайте: карантин завершиться і життя поступово повернеться до нормального ритму. Тож будьмо готові до позитивних новин!

Як поводити себе під час карантину

В Україні, як і в багатьох інших країнах, ввели карантин. На цей період вжито відповідних заходів для запобігання поширення коронавірусу COVID-19.

І це не може не турбуватисуспільство. Що ж робити, щоб допомогти собі нейтралізувати напругу, негативні емоції? Що робити, щоб допомогти собі пережити паніку? Декілька порад відпсихологів.

Під час епідемії дотримуйтесь основних запобіжних заходів для захисту від нової коронавірусної інфекції. Знання про те, як правильно поводитися у критичній ситуації, знижує тривогу.

  • Намагайтеся не блокувати свої почуття.
  • Боятися – нормально, відчувати безсилля, сумувати – теж. «Відключити почуття» означає перестати бути в контакті з собою. А це значить, рано чи пізно почуття дадуть про себе знати, тільки їхня сила може зрости. Легалізація негативних емоцій знижує напругу, психіка перестає «викручуватися» від необхідності постійно тримати почуття під контролем.

Що робити, якщо тривога «зашкалює»?

Завдяки Інтернету і соцмережам події, що відбуваються на інших регіонах, сприймаються так, ніби вони відбуваються у нас вдома. Така розмитість кордонів посилює занепокоєння і почуття незахищеності.

Поглинаючи велику кількість інформації, ми піддаємося так званій соціальній тривозі.

Опанувати прояви такої тривоги допоможе так звана «інформаційна гігієна». Намагайтеся обмежити кількість інформації, яку ви споживаєте, зменшить кількість часу, проведеного за читанням новин і в соцмережах.

Оберіть надійні джерела інформації, яким можна довіряти.

Не звертайте увагу на тих, хто сіє паніку, розповсюджує неправдиву інформацію, фейки.

Знаходьте час тільки для себе і наповнюйте себе ресурсом.

Цей пункт особливо важливий для батьків, які перебувають на карантині з маленькими дітьми.

Турбота про тих, хто від нас залежить – складна фізична і емоційна робота, яка вимагає багато ресурсів. Якщо їх не поповнювати, ви відчуєте емоційне вигоряння.

Створіть свій власний щоденний ритуал– займіться тим, що приносить вам задоволення: спорт, будь-які види творчості, прогулянки на свіжому повітрі в малолюдних місцях, просто відпочинок, тощо.

Головне – щоб у цей час вас ніхто не турбував і ви могли розслабитися на самоті.

Сон. Фізичні навантаження. Регулярна здорова їжа. Задоволення.

Усі ці речі здаються банальними, але допомагають справлятися навіть з сильними стресами.

Недостатній сон і погана його якість – один з головних супутників депресії. А безперервний (бажано не менше 8 годин) сон піднімає настрій, зміцнює пам’ять і знижує больові відчуття.

Автор популярної книги «У пастці депресії. Як подолати тривожність і радіти життю» Алекс Корб пояснює, як під впливом сильного або тривалого стресу порушується робота мозку і формується «низхідна спіраль» депресії.

«Зменшити ефект стрес-факторів можна по-різному: фізичною активністю, ухваленням рішень, поліпшенням гігієни сну, споживанням екологічно чистих продуктів, проявом почуття подяки по відношенню до оточуючих і розвитком соціальних зав’язків», – зазначає він.

Бонусом під час карантину може стати додатковий час для читання і навчання.

Частіше згадуйте приємні моменти

Приємні спогади підвищують вироблення серотоніну («гормону гарного настрою» і «гормону щастя»). Отже, намагайтеся згадувати перед сном приємні події з життя або просто подумайте про приємні емоції, що з ними пов'язані.

У такий період особливокорисною є дихальна гімнастика.

Пропонуємо таку вправу: «глибокий вдих носом, затрималися, і -повільно, через тоненьку щілинку між губами – видих. Продовжуйте, поки не відчуєте, що в тілі стало спокійніше (від 5 до 15 разів).

Після закінчення вправи, при бажанні, можна випити склянку води.

Бережіть себе! Бережіть своїх близьких!

Джерело інформації: http://tyvriv.osv.org.ua/perezhiti-karantin-5-porad-dlya-vchiteliv-12-26-30-23-04-2020/

Поради психолога щодо роботи

з обдарованими дітьми

Для успішної роботи з обдарованими дітьми вчителю необхідно:
  1. Використовувати у своїй роботі систему пошуку обдарованих і талановитих дітей.
  2. Виявляти здібності учнів за такими параметрами:
  • характеристика уваги;
  • особливості мислення;
  • характеристика пам'яті;
  • особливості темпераменту з урахуванням їх в організації навчальної діяльності.
  1. Внести зміни до поурочних і тематичних планів, де передбачалась би цілеспрямована ро­бота з кожною обдарованою дитиною.
  2. Використовувати на уроках мотиваційні установки, які орієнтують учнів на навчання «хочу все знати», а не «хай мене навчать».
  3. Використовувати на уроках самостійні творчі завдання, роботи пошукового характеру.
  4. Поєднати навчальні знання з науковим пізнанням: науковим пошуком істини, експериментуванням, спостереженням у природі, синтезом і аналізом природних явищ.
Професійні риси необхідні вчителю для роботи з обдарованими дітьми

Учитель повинен:

  • Бути доброзичливим, чуйним, поважати право іншого бути не схожим на нього самого.
  • Знатися на психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.
  • Мати високий рівень інтелектуального розвитку.
  • Мати широке коло інтересів і вмінь.
  • Володіти почуттям гумору (але без схильності до сарказму).
  • Бути жвавим і активним.
  • Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів і постійного самовдосконалення.
  • Мати творчий нетрадиційний особистий світогляд.
  • Мати досить високу самооцінку, позитивну «Я-концепцію».
  • Бути емоційно стабільною людиною, тому що співпраця з обдарованою дитиною потребує великих емоційних витрат, а це — велике навантаження.
  • Мати здібність до індивідуалізації навчання.
  • Уміти модифікувати навчальні програми.
  • Бути готовим до виконання різноманітних додаткових обов'язків, пов'язаних з навчанням обдарованих дітей.
Поради вчителям щодо роботи з учнями з ознаками обдарованості
  1. До обдарованих дітей треба ставитися спокійно. Вчитель повинен створити таку атмосферу в класі, в якій успіхи «зоряного хлопчика» (або дівчинки) викликали не почуття заздрості чи роздратування, а повагу з боку його однолітків.

Постійна недоброзичлива оцінка вихователя може призвести до втрати дитиною впевненості у своїх силах, тим самим приглушити здібності. Однак інша крайність «захвалювання» - викликає зарозумілість, що не менш шкідливо. Оцінка, яку дає педагог, має бути вимогливою, але доброзичливою, щоб зміцнювати віру в успіх.

  1. Треба допомогти такій дитині, тобто дати їй завдання складніше. Кожне наступне завдання має бути більш складним, ніж попереднє, і водночас посильним.
  2. Ефективне застосування методики самостійного опрацювання (дослідження) учнем нової теми. На півріччя кожен одержує свою серію завдань різної складності, які треба вирішити самостійно. Після цього поступово завдання розбирають усім класом.
  3. Якщо сфера інтересів і набір здібностей учня досить вузькі, завдання вчителя – розвивати ці здібності максимально, щоб у майбутньому ця людина була здатна професійно використовувати наявні в неї здібності і стати винятковою у своїй галузі.
  4. Талановитим дітям необхідне особливе середовище, необхідні труднощі, оскільки легкі успіхи за низьких вимог і загального слабкого фону загрожують швидкою деградацією.

Джерело: http://www.loippo.edu.ua/young-talents/1142-metodychni-rekomendatsii-shchodo-orhanizatsii-roboty-z-obdarovanymy-ditmy

Пам'ятка «Робота з обдарованими дітьми»

  • Забезпечуйте сприятливу емоційну ат­мосферу на уроці, адже обдарована дитина набуває емоційного досвіду у процесі взає­модії з людьми.
  • Дотримуйтеся порядку й дисципліни: обдаровані діти, як і всі інші, мають знати межу припустимої поведінки.
  • Скеровуйте енергію і творчість обдаро­ваних дітей у потрібному напрямі, щоб їхня праця приносила користь.
  • У роботі з обдарованими дітьми викорис­товуйте дослідницький метод, це активізує роботу.
  • Пам'ятайте, що в обдарованих дітей став­лення до школи найчастіше — приховано негативне (програма цікава, але навчальний план не відповідає їхнім вимогам).
  • Обдаровані не сприймають стандартних форм навчання (їм просто нудно).
  • У них є невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком (характерний потяг до дітей старшого віку, неможливість стати лідером, бажання бути дорослим).
  • Вони прагнуть досконалості (потреба в самоактуалізації).
  • Обдаровані діти часто мають нереалістич­ну мету (завищена самооцінка).
  • Їм притаманна потреба в увазі дорослих, у безпеці та нетерпимість до оточення, рі­вень інтелектуального розвитку якого значно нижчий.
  • Тісно співпрацюйте з батьками, щоб роз­винути здібності дитини.

Джерело: http://best.klasna.com/uk/site/poradi-vchiteliu-yak-rozv.html

Поради вчителям щодо самостійного подолання

професійного вигорання

- Навчіться розуміти свої почуття. Усвідомлення того, що відбувається з вами в цей момент, вже є «рятівною паличкою» в ситуації стресу, навіть якщо у вас немає можливості поділитися з кимось своїми проблемами.

- Привчіть себе починати розмову про свої особисті невдачі та проблеми описом своїх досягнень та успіхів. Це принесе вам гармонію та врівноваженість.

- Не відмовляйтесь від допомоги. Прийнявши її, ви водночас робите щасливим і того, хто запропонував допомогу, і себе.

- Пропишіть у своєму розпорядку дня час для відпочинку. Виділіть стільки часу, скільки зможете, і визначте максимальний проміжок можливого скорочення. Наприклад, заплановано дві години. Можливість скорочення – не більше 15 хвилин. Спочатку усвідомлено дотримуйтесь запланованого розкладу, доки це не стане звичкою. Зберіть «банк ідей» для проведення дозвілля. Коли виникатиме відчуття розгубленості – заглядайте у складений список.

- Сприймайте процес подолання професійного вигорання як своєрідний життєвий виклик, що здатний зміцнити вас і як особистість, і як професіонала. Внутрішні ресурси є в кожного. Тільки глибина залягання цього скарбу може відрізнятися. Тому уникайте порівняння своїх шляхів та швидкості виходу з кризи з результатами інших людей.

Журнал «Практичний психолог: школа», №3, 2013р.,стор39-43.

Практичні поради людям, які хочуть уберегтися від синдрому «професійного вигорання»

• Сформулюйте і пропишіть на папері ваші особисті цілі (відмінні від професійних) – і досягайте їх. Пам’ятайте, робота – це засіб, а не мета.

• Спілкуйтесь поза роботою! Знайдіть собі хобі, яке може об’єднати вас з іншими.

• Займайтесь спортом.

• Ходіть у відпустки! Відпочивайте на вихідних.

• Правильно плануйте робочий час (читайте літературу по тайм-менеджменту, можете навіть сходити на тренінг) – не «беріть» роботу додому.

• Прийміть відповідальність за свій хороший настрій (дивіться, читайте, говоріть, думайте – позитивне).

• Спробуйте поставитись до роботи, як до гри.

• Візьміть тайм-аут – максимально змініть обстановку.

• Пропишіть плюси й мінуси теперішньої роботи, це допоможе більш відсторонено і об’єктивно оцінити ситуацію.

• Якщо вирішили змінити роботу – міняйте. Але не на аналогічну в сусідньому офісі.

• Існує думка, що роботу варто змінювати що сім років. Можливо, варто замислитися?

• Зберіть гумористичні чи філософські вислови щодо роботи і зробіть з ними плакати (наприклад, «Працювати, щоб їсти, а не їсти, щоб працювати», «Робота не вовк – в ліс не утече», «Від роботи коні мруть!», «Якщо старанно працювати 8 годин на день, можна стати керівником і працювати 12 годин на день»).

• Якщо у вас симптоми такі як депресія, синдром нав’язливих станів, психосоматичні захворювання – зверніться по кваліфіковану допомогу, оскільки зміна місця праці навряд чи буде ефективною.

Тим, хто вже помітив тривожні маячки, що заважають нормально жити, працювати та спілкуватися з людьми, психотерапевт рекомендує:

- Іще раз перечитати поради, перелічені вище, вас вони стосуються найперше!

Крім того, частіше бувайте на природі, адже гори, водойми та ліс сприяють розслабленню та відновленню життєвих сил!


Рекомендації: як підготуватися до виступу

1. Приділіть час своїй зовнішності. Начистить черевики, укладіть волосся і одягніть привабливий одяг, що створює враження успішного професіонала. Якщо ви спокійні за свою зовнішність, ви відчуваєте себе впевненіше. Пам’ятайте, що зелений та синій кольори заспокоюють.

2. Трохи відпочиньте і уникайте перешкод. Заплануйте графік заздалегідь, щоб за день до вашої презентації добре поспати. Якщо ви не можете заснути, випийте теплого молока, і подумайте про щось хороше, перегляньте цікавий фільм, послухайте музику або почитайте книгу.

3. Не приймайте препаратів, що впливають на настрій. Передозування заспокійливим викличе повільність, а стимулятори можуть викликати нервове збудження. Найкраще взагалі не використовувати такі речовини.

4. Обмежте харчування. За годину до вступу краще взагалі не їсти або тільки злегка перекусити. Переповнений шлунок знижує вашу енергію і концентрацію, оскільки організм зайнятий переварюванням їжі. До того ж, при нервовому напруженні травлення погіршується.

5. Подумки прорепетируйте, як плавно і красномовно ви проводите виступ перед сприйнятливою аудиторією. Уявляйте себе з прямою спиною, дихання вільне і легке. Така візуалізація програмує ваш мозок і тіло на успішний результат.

6. Готуйтеся позитивно: Ви хочете сказати щось важливе, а інші хочуть це вислухати. По можливості, виберіть тему, яка вам подобається. Краще говорити на теми, в яких ви добре орієнтуєтеся. Включіть в свою промову якусь цитату або навіть анекдот. Використовуйте фактор особистої зацікавленості в перспективі свого виступу. І репетиція, і виступ пройдуть легше, якщо ви особисто відчуваєте його значимість. Якщо публіка вловить ваш ентузіазм і щирість, її реакція буде позитивною.

7. Полюбіть своїх слухачів.

8. Якщо Ви припустилися помилки, потрібно невимушено визнати її, вжити відповідних заходів для корекції, відновити спокій і сконцентруватися на тому, що потрібно говорити далі.

Пам’ятайте! Ви не можете і не повинні задовольнити кожного з аудиторії: тому, кому цікаво – буде слухати уважно, а ті, для кого це не потрібно – вас не цікавлять. Під час виступу потрібно підтримувати зоровий контакт з аудиторією. Знайдіть осіб з дружнім виразом і дивіться на них.

9. Не забувайте про дихання. Через тривогу стискаються м'язи горла і грудної клітини, а при нестачі кисню ваш голос нагадує писк! На противагу цьому, глибоке дихання наповнює киснем легені і мозок, грудна клітка розширюється і виникає відчуття розслаблення. Підходячи до трибуни, зробіть глибокий вдих і зніміть будь-яку напругу.

Ще кілька порад:

• Підготуйте хороше завершення. Не закінчуйте виступ, промимрив «Ну, мені здається, що це все».

• Цілком нормально, якщо ви забудете рядок або близько того посередині. Ніхто вас за це не осудить. Просто продовжуйте про те, що вам відомо, адже ніхто з публіки не знає дослівного змісту вашої промови!

• Втома збільшує стрес під час виступу, тому в ніч напередодні виголошення промови потрібно добре виспатися.

• За кілька днів до вступу запишіть його на камеру. Поспостерігайте за собою, щоб знайти моменти, над якими потрібно попрацювати додатково. Це відмінний спосіб вирішити основні проблеми задовго до проголошення промови!

• Дивіться на кого-то з тих, хто сидить в задніх рядах. Багатьох ораторів такий прийом заспокоює. Вам це може здатися дивним, але під час виступі це не виглядає дивним.

• Прийдіть до місця виголошення промови завчасно, щоб у вас був час заспокоїти нерви.

• У день виступу вранці потрібно поснідати, але не слід пити газовану воду. Насичені вуглекислим газом напої створюють сухість у роті.

• Якщо ви почали говорити і відчули тремтіння голосу, зробіть паузу. Прочистіть горло і випийте ковток води, якщо на трибуні стоїть графин і стакан.

• Якщо вам будуть задавати питання, тримайте напоготові відповідь «Я не знаю». Не бійтеся відповісти, що вам щось невідомо. Щоб зберегти гідність, можна сказати «Чудове питання! Мені потрібно буде пошукати відповідь на нього.»


Вимоги до ролі та поведінки вчителя:

1. Враховувати індивідуальні особливості дитини, темп її роботи.

2. Аналізувати свій досвід: що саме у Вашій методиці виховання ефективно, Спостерігати за дітьми, їх поведінкою. Наближатися або віддалятися, говорити бо мовчати відповідно до вимог і нагоди.

3. Підтримувати дисципліну в колективі але не в авторитарній формі. Свобода роботи і порядок мають вплив на рівновагу душевного стану дитини.

4. Спілкуючись з дітьми , говорити про їхню поведінку робити наголос на гарному ,а не на поганому (похвалити 10 раз, посварити 1).

5. Знати, що багато вчинків дітей не є виявом злої волі. Причина - в непереборному прагненні дітей діяти, досліджувати, вступати у взаємодію з іншими Дисципліна існує для організації рухової активності, формування міжособистісних стосунків.

6. Розумітися на вікових психологічних особливостях учнів.

7. Добре знати навчальний матеріал і володіти педагогічною технікою.

8. Ставитись до дитини позитивно, без тиску. Педагог повинен відчувати до дитини приязнь, не пов’язану із власним задоволенням

9. Ставитись до дитини як до незалежної людини, дозволяти їй мати особисті почуття і думки. Виявляти емпатичне розуміння дитини, безоцінкове ставлення.

10. Бути терпимим, емоційно врівноваженим, фрустраційно толерантним.

Кiлькiсть переглядiв: 766

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.